я_тігрюль

мужікі

Є два типи чоловічого обличчя, які якось дивно впливають на мене все життя.
Це як 100 відсоткове попадання, людині навіть ніц не потрібно робити, можна просто мовчати, але я точно вже знатиму, що певний період свого життя я частково віддам цій людині.
Перший - це типаж, як би то... Хіта Леджера, от на нього мені страшенно схожий Джеймс Франко, мені часом здається, що то реінкарнація. Такий в мене був друг Скуб. Такі типажі - неймовірно засмоктуючі в себе люди-чорні дири, вони поглинають, але ніколи не знайдуть спокою, внутрішньо-хаотичні і неврівноважені, хоча часом зовні це може бути непомітно. 
Другий - чоловік-вовк, певно так. В них різкі, точені риси обличчя, але це може змінюватися, єдиною незмінною константою залишаються очі, чорні, пронизливі, дикі, часом моторошні від кількості прущої з них шаленості.
Так до чого це я)))) Хоча чоловіки з такою зовнішністю валять мене на повал рухом вії)) жодного разу так і не довелося з такими довго потусити. Люди-фантоми)
В житті все набагато простіше, приходить якийсь фаталь, коли ти зовсім на нього не чекаєш і все тут)
І взагалі) в кожної дівчинки в житті стаються дві речі:
1_)імена прокляття, по типу всі кохані - Юри
2_)і кожна дівчинка обов'язково зустрічає свого морозова)
я_тігрюль

(no subject)

Знайшла свою писанину десятирічної давності. 
Нічого не змінилося.
Тільки перестала думати про це.
Отже я не втратила себе, залишилась справжньою.
я_тігрюль

(no subject)

Вчорашній день не передбачував жодних зворушень у будь-який бік.
Одні з самих адекватних людей, яких я знала звалили досягати свою американську мрію - з одного боку радість, що вчасно, бо неясно,що далі буде з країною - з іншого - печалька, бо хороших і свідомих людей в оточенні стає все менше.Т
Та я не про те. Дивно, як за декілька годин (з часу як ти прокинувся до часу спокою вирішених справ) може все понавалювати. І так, що на декілька місяців вистачить. 
Від затвердженої думки про відпочинок до відчаю пошуку новоюї роботи.
Але трохи попустившись і поївши неймовірного бананового фламбе))) вже сьогодні знаю - буде кіно.)
я_тігрюль

(no subject)

я п' яна
в хаті срач
та мені похуй вері мач))))))
В мене сніг, що прийшов до мене вперше в Карпатах.
Мені нема чого приховувати, а зайобують ті, що зраджували і намагалися змінити, підірвати мою довіру до людей.
Всерівно і нахуй.
Вони завинили більше ніж я. Хоч...я не маю права судити, час покаже, і він правий. 
Тут купа снігу, навколо гори, і У.
А в найкращого-колишнього друга через тиждень дитина.
А мені так і не зрозуміло, як в 20 можна одружуватися, а в 23 мати дитину.
Я зробила свій вибір і незабуду і непробачу жодному з нас.
Йдіть всі подалі від мене. Я буду вбивати.
Нафіга цей чос.
Вже час ставити крапки. Час зізнаватися у скоєному і нести відповідальність.
Найбільше, що важить для мене - щоб насправді залишився рік.
І як тяжко і страшно, якщо залившися лише рік.
Подорожуватиму, кохатиму як ніколи, хворітиму і вмиратиму втрачаючи, кожне з даних нам відчуттів.
Буду вірити і цілувати. Та часу обмаль, але це немає значення.
Все станеться, як має бути, як є. 
Прохаськи прийдуть за мною.
я_тігрюль

Кораблем би померти)

корабельные сны

если бы можно было переставать быть
сразу же, в тот момент
как нам объявляют: ты не лю бим
если бы можно было в этот момент выдохнуть -
уфф
и оказаться безжизненным. не наблюдать триумф
другого, который умнее,
лучше и тоньше, стреляет в цель
не вести свой корабль со вспоротым брюхом уже
на мель
не смотреть, как море кровавится, как по морю тянется алый след,
не
думать: она никогда уже... нет-нет-нет,
все должно быть куда милосерднее,
куда проще.
говоришь, что не любишь - и сразу ко мне паромщик-
Харон
подплывает и поднимает весло.
мол, садись, мол, поехали, время твое
пришло.

если бы можно было переставать дышать
в те моменты, когда у
меня скукоживается душа,
когда ты говоришь мне: мне больно, мне горько,
мне...
мой мертвый корабль переворачивается на дне
в своем нервном,
неровном, утопленническом сне.

не говори с ней, пожалуйста, никогда
никогда
никогда
обо мне.
marta_ya
я_тігрюль

(no subject)

Кожної ночі обіцяю записати свої думки сюди.
На ранок думаю - вони такі страшні.І залишаю їх догнивати у собі.
Так і продовжую жити_
щодня вимовляючи тисячі слів
забуваю, як насправді звучить мій голос.
Продовжу красти чужі думки, видаючи їх за власні.
Можливо серед безлічі руками написаних слів,
хтось віднайде моє заховане щастя?
Долонями лию його на вас...
принаймі так, для контрасту)
Щоразу відкриваючи рота - я німію...
а мій голос та сміх л'ється так, ніби я на змаганнях по скоромовках
Поверхневість - це, як комплімент.
Я на правильному шляху, скоро мене ніхто не зможе знайти
Певно, навіть я)
2 роки як не стало
розсипалася пилом сонячних зайчиків
Отак, одного ранку прокинувшись розчинилася у всесвіті
А згадавши, що покищо я на землі, не зуміла зібрати себе до купи
На краще)
kioto

Медленно к Земле

Сподіваюся, що не стану таким пенсічем, що колись маючи змогу не переступлю бортик літака через страх, через тупий інстинкт самозбереження. Бо варто мені замислитися, якщо останній похід до дантиста ледве не довів мене до психозу, так сикотно було)) пару сивих волосин я точно дістала))) Прошу вас, всевишні, не "обламуйте" мені крила)))


Originally posted by blogbaster_li at Медленно к Земле
Полетаем?


Оригинал записи и комментарии на LiveInternet.ru



я_тігрюль

обійми

Вчора якось так зненацька, аж до відчуття холодної порожнечі в легенях при подиху, стало невистачати обіймів.
Не поцілунків і не доторків, а просто обіймів.
Так щоб коли тебе обіймають, то це не сприймалося, як частина звичайного привітання, щоб стискання тіла, відчуття подиху на шиї, майже прозоре синхронне биття сердець усвідомлювалося кожною клітинкою.
Всотувалися всі запахи, рухи, погляди до останньої краплини свідомістю.